За останнє десятиліття глобальна економіка пережила фундаментальну зміну у ставленні споживачів до володіння речами. Класична модель «купив — використав — володієш» поступово відходить у минуле, поступаючись місцем економіці спільного користування (sharing economy). Це підхід, у якому доступ до товару чи послуги набуває більшої цінності, ніж саме право власності. Компанії типу Airbnb, Uber, Rent the Runway, Zipcar та десятки інших довели: бізнес, побудований на ідеї спільного користування ресурсами, може бути масштабним, ефективним, екологічним та надзвичайно прибутковим.

Процеси цифровізації, зміна поведінкових моделей споживачів, зростання вартості ресурсів та розвиток сталого мислення створили умови, за яких люди дедалі частіше обирають користування замість купівлі. Це стосується одягу, транспорту, техніки, електроніки, обладнання, житла та навіть предметів побуту. Для бізнесу така зміна відкриває нові ринки, формує попит на інноваційні послуги та зменшує бар’єри для входу на ринок, оскільки клієнт не очікує власності — він очікує зручності, доступності та якості сервісу.

Компанії, які працюють у сфері shared economy, демонструють високу гнучкість і здатність швидко масштабуватися. Їхні бізнес-моделі будуються на поєднанні цифрових платформ, ефективних логістичних процесів і персоналізованих сервісів. При цьому вони створюють значно нижче навантаження на довкілля, оскільки один ресурс використовується багаторазово великою кількістю користувачів. За оцінками Європейського агентства з навколишнього середовища, перехід до системи спільного користування у певних секторах може зменшити кількість відходів на 40–60%, а споживання ресурсів — на 25–35%.

Щоб зрозуміти, чому економіка спільного користування стала одним із ключових трендів сучасного бізнесу, варто виокремити основні фактори її зростання:

• зміна цінностей: покоління Z та Millennials ставлять досвід вище за володіння;
• економічна вигода: користування дешевше та гнучкіше, ніж купівля;
• екологічний ефект: повторне використання ресурсів зменшує відходи та потребу у новому виробництві;
• цифрові платформи спростили доступ до послуг, зробивши їх миттєвими;
• довіра у суспільстві зросла завдяки рейтинговим системам та прозорості сервісів.

Сфера спільного користування давно вийшла за межі жильового сектору чи таксі. Сьогодні вона охоплює прокат техніки та інструментів, підписки на одяг та аксесуари, офісні простори, бібліотеки речей, послуги мобільності, оренду дитячих товарів, медичне обладнання для короткострокового використання, корпоративні парки електросамокатів чи велосипедів. Кожна з цих ніш створює унікальну бізнес-можливість і формує нову поведінку споживачів.

Особливо перспективною цей напрям стає для України. Післявоєнна відбудова, зростання внутрішньої мобільності, потреба у тимчасових рішеннях і обмежені ресурси стимулюють попит на моделі, що дозволяють отримувати доступ до послуг без великих початкових витрат. Бізнеси, які зможуть запропонувати прозорі, безпечні та зручні моделі користування, стануть драйверами нового етапу економічного розвитку країни.

Практичні приклади світових компаній демонструють, що успіх у цьому секторі залежить не від унікальності товару, а від якості сервісу та зручності платформ. Airbnb не має власних готелів, Uber не володіє автопарком, а Rent the Runway не шиє одяг — їхня цінність у здатності організувати доступ до ресурсів, які вже існують. Це змінює саму логіку бізнесу: компанія стає не виробником, а координатором системи цінності, де основний актив — це доступ, сервіс і технологія.

Проте економіка спільного користування ставить перед бізнесом і нові виклики. Потрібно забезпечити цифрову безпеку, гарантувати якість та безпечність користування, формувати довіру між учасниками системи. Важливими стають також страхові механізми, стандарти обслуговування та регуляторна відповідність. Бізнеси, які зможуть вибудувати прозорі правила і водночас забезпечити гнучкість своїх сервісів, отримають стійку конкурентну перевагу.

Окрему роль відіграє екологічність таких моделей. Економіка спільного користування зменшує викиди CO₂, скорочує обсяг виробництва товарів, продовжує життєвий цикл продуктів і знижує навантаження на природні ресурси. Для міжнародних інвесторів це є важливим сигналом — компанія не лише генерує прибуток, а й відповідає глобальним вимогам збалансованого розвитку.

Українські компанії давно можуть інтегрувати shared economy у свої бізнес-моделі — від локальних прокатних сервісів до національних платформ для спільного використання техніки, устаткування, спортивних товарів, будівельних інструментів чи туристичних речей. Цей підхід дозволяє бізнесу працювати з мінімальними інвестиціями у власні активи, швидко масштабуватися та створювати додаткові джерела доходу.

У підсумку економіка спільного користування — це не просто тренд, а логічна еволюція бізнесу у світі, де доступ стає важливішим за власність. Компанії, які інтегрують такі моделі, підвищують операційну ефективність, формують нову лояльність споживачів, скорочують екологічний слід і стають частиною більш гнучкої, стійкої та технологічної економіки майбутнього.